В український прокат вийшла стрічка «Бугонія» грецького режисера Йоргоса Лантімоса — його третій за останні два роки фільм. На головну роль він знову взяв свою музу (і продюсерку) Емму Стоун. Фільм поєднує чорний гумор, абсурд, фантастику, соціальну драму і є найдорожчим на цей час у Лантімоса. Прем’єра відбулася на Венеційському кінофестивалі.
В американській провінції живуть два кузени: Тедді (Джессі Племонс) і Дон (Ейдан Делбіс). Працюють на домашній пасіці і виношують страшну конспірологічну теорію про те, що СЕО великого біохімічного холдингу Мішель (Емма Стоун) — прибулиця з Андромеди, завдання якої — знищити життя на Землі. Брати вирішують викрасти Мішель і катувати її у підвалі, поки вона не погодиться організувати переговори з імператором Андромеди, щоб скасувати плани знищення людства.
Такий сюжет може бути всім одночасно: моторошним горором, чорною комедією, соціальною чи психологічною драмою, насиченими трилером і навіть сай-фаєм. Лантімос вирішує вщипнути потроху від кожного жанру, щоб створити римейк корейського фільму «Врятувати зелену планету» режисера Чан Джун Хвана. Від перезнятої стрічки одного з найбільш радикальних режисерів авторського кіно очікуєш глобального переосмислення цікавого, але призабутого сюжету — однак Лантімос просто шматками цитує першоджерело.
Назва «Бугонія» відсилає до давньогрецької легенди про те, що бджоли зароджуються в тілі мертвого бика. Лантімос наче намагається нагадати, що за його голлівудською фільмографією з зірками першої величини досі криється грецький майстер національної «химерної хвилі», яка поєднувала абсурд, насилля і всіляко намагалась позбавити персонажів тіні батька. Новий фільм певною мірою продовжує цю кіномову: тут так само багато абсурду й насилля. Та водночас значно менше гротеску і менші масштаби. «Бугонія» – це герметична стрічка, де всі події відбуваються або в будинку Тедді, або в офісі Мішель, а акторів у кадрі, крім окремих винятків, завжди троє.
Кадр зі стрічки «Бугонія».
Кадр зі стрічки «Бугонія».
Хоч уся маркетингова кампанія стрічки будувалася навколо голомозої Емми Стоун, яка дійсно нагадує щось іншопланетне, та все ж першу скрипку у фільмі грає Джессі Племонс. Створений ним образ Тедді (засмальцьоване волосся, кущувата щетина, несвіжий одяг) створює відчуття, ніби актор після «Видів доброти» не мився взагалі. Він має щось і від селянина з «Інших людей», і від воєнного злочинця з «Війни штатів», і від неонациста з «Пуститися берега». Це людина, яка втратила все і врешті знайшла всьому виправдання в конспірології. Маніакальність Тедді викликає не так осуд, як бажання лікувати цього нещасного хворого, який сам себе кастрував, аби його не звабили іншопланетянки.
Раніше Лантімос приділяв діалогам не надто велику увагу, але «Бугонію» він створює як суто діалогову стрічку. Можливо, цю зміну пояснює те, що вперше за тривалий час режисер співпрацює не зі своїм улюбленим сценаристом Тоні Макнамарою, а з автором серіалу «Спадкоємці» Віллом Трейсі. Утім «Бугонія» зберігає авторську мову Лантімоса: ширококутні камери, холодна відстороненість, контрастні кольори та клаустрофобні приміщення. Постійний оператор Лантімоса Роббі Раян добре знає, яким має бути візуальне рішення стрічки. «Бугонію» доповнює робота ще одного постійного співавтора Лантімоса — композитора Джерскіна Фендрікса, який створює для стрічки монструозне музичне оформлення в оркестровому записі.
Кадр зі стрічки «Бугонія».
Кадр зі стрічки «Бугонія».
За всім цим уже звичним стилем грецького режисера стоїть досить проста історія протистояння: з одного боку — бідні неосвічені люди, які намагаються пояснити свої невдачі конспірологічними теоріями про НЛО, а з іншого — зажерливі капіталісти, які ставлять гроші понад усе і дуже неохоче відпускають працівників з роботи о 17:30. Навіть попри фантастичний (і дуже очікуваний) плот твіст, цей фільм лишається трагікомічним висловлюванням про соціальну розшарованість, яка і є, на думку Лантімоса, вироком людству.
Складається враження, ніби колись зубатий режисер сміливих фільмів, що яскраво репрезентували маловідомий грецький кінематограф, поступово перетворюється на звичайного артмейнстримного кінороба з Голлівуду. Так, кіномова все ще унікальна, а акторський склад неймовірний. Але за всім цим стоїть банальний тейк про приреченість людства через його жадобу та невігластво — лише цього року його вже обіграли Арі Астер (продюсер «Бугонії») в «Еддінгтоні» та Пол Томас Андерсон в «Одній битві за іншою». Здається, Лантімос і сам уже зрозумів, що видає стрічки надто часто і видихнувся: недарма перед світовим прокатом «Бугонії» він оголосив, що йде у тривалу творчу відпустку. Сподіваємось, на відпочинку він придумає, чим нас здивувати, і за кілька років бджоли знову загудуть.
Боже, які кончені: “Види милосердя” Йоргоса Лантімоса
Кадр зі стрічки «Бугонія».
Кадр зі стрічки «Бугонія».
About the Author
