Про результати роботи Офісу

Мені здається [результати роботи Офісу] — це не дуже цікаво комусь, крім Офісу. Усім цікавий результат роботи Національної ради реформ. Є такий результат — законопроєкт про інвестиційних нянь, ухвалений за основу Верховною Радою. Сподіваюся, незабаром його проголосують.

Про нешвидкі реформи

З одного боку — так, реформи потрібно проводити швидко. З іншого, обмеження — складна система, яку ти реформуєш. У мене є досвід роботи з великими приватними компаніями, навіть там все обчислюється місяцями. За моєю оцінкою, середній часовий лаг [на реалізацію реформи] — від пів року до року.

У Національної ради реформ немає ніяких повноважень. Ми можемо тільки рекомендувати, а приймають інші люди. Тому між нашими рекомендаціями і фінальним рішенням є часовий проміжок і відмінності по суті. Це трохи дивний механізм, але він працює.

Про фінансування Офісу

Поки нам платять — ми є, перестануть платити — перестанемо працювати. Це чесний договір. Для бізнес-асоціацій і компаній, які нам платять, абсолютно нормальна історія найняти десяток консалтерів за сотні тисяч доларів. Чому б не платити нам, ми точно не гірші.

Потрібно було почати [роботу Офісу] із законопроєкту про лобізм, але це витрачання ресурсів на самих себе, тому ми почекаємо. Але в цілому країні не завадили б цивілізовані форми лобізму. Він [лобізм] все одно існує, і ми повинні намагатися зробити його максимально прозорим.

Про кадри

Будь-які інституційні зміни спираються не на якихось особливих людей. Якщо робити реформи, сподіваючись на кадри з певними компетенціями, вони [реформи] приречені на провал. У корпоративному управлінні ви не можете розраховувати на співробітників, які відчутно відрізняються від середніх за ринком. Державного управління це стосується навіть більшою мірою. Процес реформ залежить не від якості людей, а від процедур та інституцій. Crash-тест для будь-якої реформи — доручити робити її людині, яка категорично з нею не згодна. Справжня реформа повинна вижити в будь-яких умовах.

Про роботу Маргулана Сейсембаєва

Подзвонив Діма Дубілет і запитав: «Можна я познайомлю тебе з Маргуланом?» Я відповів «можна», ми списалися в Telegram. Зрештою фізично мене познайомив із ним [підприємець] Славік Лисенко — у Вінниці на засіданні Національної ради реформ. Бачив його [Сейсембаєва] 15 секунд, потиснув руку і все. Більше нічого сказати поки не можу, зустрінуся в Києві — поговоримо.

Про плани Офісу

Наступне засідання [Нацради реформ], найімовірніше, стосуватиметься судової реформи. Вона давно на порядку денному, нею займається [Міхеїл] Саакашвілі.

Також є питання легалізації капіталу — з України вивели дуже багато грошей, можна подумати над можливістю їх повернути в нашу економіку. Але як це буде реалізовано, я зараз сказати не можу. Поки ми вивчаємо, про які суми йдеться, де вони перебувають, які інтереси у людей, які ними розпоряджаються. Для України сукупна сума [виведених грошей] зіставна із зовнішнім боргом.

З пропозицій першого засідання Нацради реформ я сподіваюся на швидке ухвалення законопроєкту, який стосується угоди зі слідством.

У мене немає ілюзій. Коли йшов [в Офіс], говорив: якщо ми пропихнемо хоч одну справжню реформу — уже їли свій хліб недарма. Тому навряд чи мене спіткає розчарування, я із самого початку не зачаровувався.