У квітні, через місяць після того, як Нью-Йорк став епіцентром спалаху коронавірусу у США, Массачусетський технологічний інститут опублікував звіт, у якому зазначалося, що головним чинником поширення хвороби у місті став громадський транспорт. Йшлося про те, що метро Нью-Йорка, яким щодня користуються пʼять з половиною мільйонів людей, стало «значним, якщо не найголовнішим, джерелом розповсюдження коронавірусу».

Автори звіту не відстежували кожен випадок інфікування до моменту поїздки у транспорті, а просто зіставили ZIP-коди будинків людей, хворих на COVID-19, з мапою міського метро. Через це низка учених розкритикувала працю, проте вона усе одно набула резонансу у США. Деякі чиновники закликали губернатора штату Нью-Йорк Ендрю Куомо зупинити роботу підземки, щоб зменшити темпи інфікування. Той відмовився. За даними транспортної компанії Transit, ще до появи звіту кількість пасажирів скоротилася на 74 відсотки в Нью-Йорку, на 79 відсотків у Вашингтоні та на 83 відсотки в Бостоні.

Нью-Йорк став далеко не єдиним містом, транспортна система якого зазнала збитків через пандемію. До 80 відсотків скоротилося використання транспорту й у низці європейських міст: Берліні, Римі, Мілані та Мадриді. Зараз, коли країни виходять з карантину, пасажиропотік поступово відновлюється. Проте кількість людей, що користуються громадським транспортом, менша, ніж до пандемії. У метро Берліна і Токіо наразі їздять лише 50 відсотків людей.

Метро Нью-Йорка, 26 березня 2020 року.

Jose Perez/Bauer-Griffin / Contributor

Пасажири не вважають громадський транспорт безпечним, тому перевізники впроваджують нові правила користування залізницею, метро та автобусами. У Великій Британії зобов’язали усіх пасажирів громадського транспорту носити маски. Уряд також закликає пасажирів підземки дотримуватися соціальної дистанції. Європейська комісія у травні запровадила низку заходів, що допоможуть безпечно подорожувати континентом залізницею. Серед них — зменшення кількості пасажирів у потягах та збільшення частоти рейсів.

Але з’являється усе більше досліджень про те, чи збільшує громадський транспорт ризик поширення коронавірусу. Французькі вчені дослідили у Парижі 150 кластерів коронавірусної інфекції, які вдалося виявити від 9 травня до 3 червня. Науковці дійшли висновку, що жоден з них не мав стосунку до систем громадського транспорту. Схожа ситуація і в Австрії — там жоден із 355 осередків інфекції не виник у транспорті.

Якби саме перебування у метро чи автобусі збільшувало ризик захворіти на коронавірус, масштабного спалаху недуги можна було б очікувати у Гонконзі, де до пандемії транспортом щодня користувалося 12,9 мільйона людей. Але ж станом на 17 червня у регіоні зафіксували лише 1 113 випадків COVID-19.

В Японії одна з найбільш завантажених транспортних систем. Кількість випадків коронавірусу у країні з населенням у понад 125 мільйонів не перевищує й 17 тисяч. При цьому більшу частину випадків інфікування можна повʼязати зі спортзалами, пабами, концертними залами.

Як пояснює Хітоші Ошитані, вірусолог та експерт із охорони здоровʼя з Університету Тохоку, це зумовлено тим, що пасажири японської підземки зазвичай самі не розмовляють з іншими людьми і носять маски.

Пасажири токійського метро чекають на потяг, 26 березня 2020 року.

Bloomberg / Contributor

У містах, які сильно постраждали від коронавірусу, як-от Мілан, запуск громадського транспорту не призвів до зростання випадків коронавірусної інфекції. Після піку захворюваності у Південній Кореї спалах недуги зафіксували у столиці країни, Сеулі. Але він теж не був пов’язаний з транспортом — на збільшення захворюваності вплинуло відкриття нічних клубів.

Як зазначається у матеріалі The Atlantic, усе це може означати, що більший ризик для здоров’я становить не поїздка у громадському транспорті, а те, куди та звідки прямує людина. Адже потяг або автобус, де люди мовчать та носять маски, можуть бути безпечнішими, ніж заклади, де багато відвідувачів розмовляють.